Завжди казала, що цікавість та допитливість це найпотужніший важіль розвитку особистості.
Сьогодні предметом моєї зацікавленості стала алтайська міфологія. Поштовхом була, дуже банально, ціль написання реферату. Завдання також банальне - обрати міфологію будь-якої цивілізації, народності або будь-якого племені та описати загальні риси.
Як у чесного студента в моєму рефераті все написано за допомогою чарівних клавіш CTRL+C i CTRL+V...проте українською. Принаймні прекладацьку роботу я здійснила сама. Адже українською про Алтай немає взагалі ніякої інформації.
Тому рада поділитись :)
З
найдавніших часів народи Алтаю, які жили біля річки Білухи, ділили Всесвіт на три частини: небо,
землю і пекло. Всі три сфери Всесвіту населяють численні персонажі. Небесний
світ наповнений світлими божествами і духами, які якщо і карають людину, то
лише за нешанобливе ставлення до себе. У земному світі живуть божества і духи
навколишньої природи, духи вогню і вітру, духи хвороб, духи померлих Камова
(шаманів).
Ці персонажі найбільш наближені до людей. Будь-яка людина
може звертатися до них сама, без допомоги шамана. Вона вшановує їх, називає по
іменах, пригощає напоями і шматочками їжі, звертається до них з проханнями та
побажаннями. Підземний світ відданий божествам і духам, що взяли на себе
невдячну роботу по покаранню людини. Тому багатьох персонажів підземного світу
людина часто сприймає як злих і ворожих собі.
Ульгень - голова жителів неба. Ерлік - владика підземного
світу. У середньому світі, на землі, де живе людина, немає верховного божества.
Ульгень - благодійне божество і чистий дух. У своїх молитовних зверненнях
шамани називають його не інакше, як «біла світлість». Ульгень - безсмертний.
Він творець всього, аж до вогню.
Для алтайських шаманів Ульгень абсолютно реальна істота.
Він має сім синів (які також є богами) і дев'ять доньок (чисті діви). Ульгень
оточений свитою наближених, посланників, слуг. Живе він за небесними світилами,
вище зірок небесних. Живе у золотому палаці, має золотий престол. Шлях до нього
лежить через безліч перешкод. Доступний Ульгень тільки для дуже сильним
шаманів, які можуть подолати всі ці перешкоди і досягти Полярної зірки - Алтин
Казик (золотий кіл). Шаман піднімається до Ульгеню на небо, спілкується з ним,
приносить жертви і висловлює прохання. Дорога до Ульгеню починається від
священної берези. Поблизу берези споруджується простий курінь, ставляться туеса
з жертовною брагою, розкладається священний вогонь і розташовуються учасники молитви.
Під час молитви двійник шамана піднімається на небо по сходах, що йде від
вершини священної берези до небосхилу. Потім дорога проходить по небесній
сфері. Тут, як і на землі, зустрічаються гори і перевали. Дорога йде і через
піски, в яких шаман іноді втрачає свого жертовногу коня. В кінці шляху
знаходиться земля, де світиться, як місяць, золота гора і сяє, як сонце, срібна
гора. Тут в безхмарній зоні мешкає священний Ульгень. Земля Ульгеня населена не
тільки божествами і духами, а й людьми. Небеса цілком матеріальні і тому
взимку, Ерлік і Упьгень, коли небеса замерзають, шамани не можуть молитися
божествам. Тільки дуже сильні шамани з теслом або сокирою за спиною взимку
піднімаються до Ульгеню, прорубуючи замерзлі небеса. Під час такого моління
шаман розмахує гострим предметом, і присутні бачать, як в юрту влітають шматки
льоду. Подорож шамана до Ульгеню вважається найбільш складним видом моління.
Жінки не молились Ульгеню. Це мотивується сакральною жіночою «нечистотою». Але
й багато чоловіків не можуть молитись Ульгеню. У них не вистачає «сили»
піднятися на небо.
В Алтайському пантеоні ім'я Ульгень відносно нове.
Стародавні тюрки поклонялися «тому, хто створив небо і землю». Своє вище і
загальне божество вони називали Тенгрі. Але це не означає, що алтайський
Ульгень є аналогом Тенгрі. У алтайських шаманістів ім'я Тенгрі збереглося як
назва неба в значенні вищої божества, і атмосферного неба. Шаманісти
влаштовують моління божеству Неба і Ульгеню роздільно і не ототожнюють Ульгеня
з божеством Тенгрі в єдиному образі. Першого вважають своїм реальним
самостійним божеством, а ім'я другого збереглося як пам'ять про абстрактне
вищому божество.
Ерлік в Алтайському пантеоні фігура більш чітка і
однозначна, ніж Ульгень. Це голова і володар підземного світу, де немає ні
сонця, ні місяця. Ерлік є уособленням темного начала, насилає лиха, хвороби,
мор. Він забирає душі померлих людей. Ерлік живе під землею в палаці з чорного
заліза з залізною огорожею. Палац його варто при злитті дев'яти річок в одну.
Ця річка складається з людських сліз. Вона впадає в море Бай-Тенгіс, в якому
мешкають водяні чудовиська. Через річку перекинуто міст з кінського волоса.
Царство Ерлік населене безліччю душ померлих. Той, хто надумає самовільно піти
з цього царства, повинен пройти по мосту з кінського волоса. Але як тільки
втікач наступає на нього, міст обривається. Втікач потрапляє в хвилі річки, що
складаються зі сліз. Ці хвилі знову повертають утікача у володіння Ерлік. Палац
Ерлік охороняється всепоглинаючими чудовиськами.
Харчується Ерлік кривавою їжею. У нього сім синів і дві
дочки. Сини Ерлік управляють підземним світом, населеним душами померлих і
різними чудовиськами. Вони часто посилаються на землю для управління там злими
духами, а іноді і для охорони жител людей. Тому люди, хоч і бояться їх гніву,
ставляться до них з повагою і приносять їм жертви. У підземному світі сини
Ерлік виконують певні адміністративні функції і мають свої стани. Алтайці порівнюють
синів Ерлік з чиновниками. Крім синів у Ерлік-хана адміністративні функції
виконує великий штат наглядачів темниць, писарів, помічників. Дочки Ерлік
характеризуються як пусті і сексуально розпущені дівиці. Вони прагнуть заманити
до себе на ложе шаманів, що потрапляють в підземний світ під час моління, і
дістати жертви, які шамани несуть Ерліку. Нестійкі шамани гинуть в обіймах цих
дів. Тому дочки Ерлік в культовій поезії шаманів мають негативні риси.
Дорога до Ерлік пролягає через великі перешкоди. В
Алтайському епосі герої часто силою долають подібні перешкоди. Без боротьби
цією дорогою до Ерлік приходять тільки шамани. Моління до Ерліка влаштовуються
найчастіше з приводу лікування тяжкохворих, чия хвороба почалася в результаті
викрадення їх двійників злими духами. Ерліку моляться вночі, в жертву приносять
домашню тварину з якою-небудь вадою (кульгаву, зі зламаним рогом, з натертою
спиною).
Молитись Ерліку і його синам шаман повинен з бубном і
обов'язково в ритуальному вбранні - маніяка. Шамани, які моляться Ерліку,
відносяться до групи «чорних шаманів», на відміну від «білих шаманів», які
Ерліку ніколи не молились.
Розподіл світу на «біле» і «чорне» у алтайських шаманістів
не настільки однозначний. Ерліка не можна представляти у вигляді Сатани.
Скоріше це один з деміургів що добровільно взявся за чорну, невдячну, але
необхідну роботу. Коли в алтайську культуру прийшов бурханізм, вона зреклася
Ерлік. Зречення призвело алтайців-бурханістов до монотеїзму. Внутрішній світ
алтайців став наповнюватися холодом спорожнілого космосу і порожнечею
стерилізованою Всесвіту. Втрата яскравого і різноманітного внутрішнього світу
негативно відбилася на алтайської культурі, в тому числі й побутової. Стало
ясно, що лише союз і боротьба Ерлік з Ульгенем були гарантією різноманітності,
розвитку і гнучкості. Бурханісти, як і християнські місіонери, нав'язали
алтайцям світ молочної чистоти і небесної святості. Але цей чорно-білий світ,
поділений на два непримиренні ворожі табори, представляв собою лише бліду копію
яскравою язичницької Всесвіту. І скільки б не намагалися бурханісти і християни
одягти на Ерліка маску Сатани, через неї завжди проступали риси хитрого і
всесильного предка, який подарував алтайцям шаманську культуру і знання
ковальської справи.
Космогонічні міфи
Космогонічні міфи розповідають про походження світу,
небесних світил, різних природних явищах, окремих предметів і їх ознак. Ці міфи
зазвичай представлені у формі короткого оповідання.
Створення світу в алайській міфології пояснюється таким
чином. За допомогою Священної Білої Матерії (Ак-Ене) творцем всього сущого,
деміургом, став Ульгень. Творіння
тривало шість днів. Ульгень створив не тільки землю, небо, сонце, місяць,
веселку, грім, вогонь, а й створив першу людину, кістки якої були з очерету, а
тіло з глини. Він створив собаку (Ійт) і велів їй вартувати першої людини. Він
же створив богатирів Майдер і Мангдишіре. Потім каміння, дерева і посадив
квіти. Він творець голови і пуповини у людей і худоби, творець пасовищ і
людських осель. Перед потопом він доручив Наме побудувати пліт і велів посадити
всіх звірів і птахів.
Іншим космогонічним міфом є пояснення причин місячного
затемнення. Міф стверджує, що місяць
заковтується чудовиськом Дельбегеном. З'явився він на місяці так: «На землі
лютувало чудовисько Дельбеген, яке пожирало людей. Тоді сонце і місяць
домовилися розправитися з ним. Місяць опустилася на землю, схопила Дельбегена і
захопила за собою. Опираючись, Дельбеген вхопився за гіллясте дерево. Але й
воно не допомогло. Дерево разом з чудовиськом залишилися на місяці. Темні плями
на місяці - це силует чудовиська, яке тримає дерево, вирване з корінням ». Щоб
не дати Дельбегену проковтнути місяць люди під час затемнення створювали
жахливий переполох, шуміли, кричали.
Про те, що відбувається зі світом в момент його
становлення, алтайські міфи кажуть скупо і суперечливо. В більшості версій
першим діючим особою називається Ульгень. Однак є й інші варіанти. Судячи з
них, все починалося з першопредків-деміургів: «Вони спустилися на воду. Перший
сів на жабу, другий дістав пісок з дна моря. Пісок насипали на жабу до тих пір,
поки не утворилася земля ». А ось ще один варіант міфу про створення світу:
«Спочатку на місці землі був Галоб (хаос). Потім піднявся сильний вітер і
поступово загус. Тоді з'явився вогонь, нарешті, пішов дощ. Дощ все змочив, - і
ось утворилася земля ». Існує ще один варіант: «Добрий дух Ульгень в образі
світлого гусака створив молодшого брата Ерліка в образі чорного гусака. Старший
наказав молодшому пірнути в волові і дістати землі. Таким чином, була створена
земля. Після створення землі між Ульгенем і Ерліком сталася сварка за право
управління на ній. Ульгень віддав землю і людей в розпорядження Ерліка, а сам
пішов на високу золоту гору, де сяють сонце і місяць ».
Космогонічні міфи алтайців засновані на дуалістичних
уявленнях про боротьбу Ульгеня, який уособлює світле начало, з Ерлік -
уособленням початку темного. Ці уявлення відображає наступна легенда:
«Створюючи людини, два бога радилися, яку душу в нього вкласти. Один казав:
«Білу, як лебідь». Інший: «Чорну, як ворон». Перший: «Якщо вкласти чорну душу,
то він в пекло буде йти». А інший: «Якщо вкласти білу, як він буде різати
баранчиків? Він з голоду помре ». І тому погодилися дати людині душу строкату,
як сорока. Таким чином, сорока є образ людської душі ».
Джерела:
- http://www.beluha.net/2009-03-29-04-24-34/2009-03-29-04-13-00/172-2009-05-10-13-11-41.html
- http://ru.wikipedia.org/wiki/Мифология_алтайцев
- http://ru.wikipedia.org/wiki/Алтайский_шаманизм
very interesting Indi.
ВідповістиВидалитиthank you:)
ВідповістиВидалити